I'll be back! - казав я колись Чорногорі, пройшло купа років і я повернувся, причому не сам, а зі своєю половинкою (отаких от півтора мене ;)Три чудових вихідних - перший з яких ми, незрозуміло на що, змарнували...
Залишалося два дні і невтілений план з походу в гори - прийшлося активізуватися.
Отже у недільний ранок:
1 - залишили діток у бабусі (ночівля включена)
2 - заправилися на ОККО (пулс тілько там є)
3 - закупилися в Велесі (повні торби - 400г макаронів, 1 згущонка, 1 тушонка, 1 хлібина, 1 сирок янтар, 1 пачка сухариків з родзинками, по 3 суперснікерса та супернатса (перші три позиції привезли додому нерозпечатаними)
4 - ламанулися до Дземброні (на Черемоші побачили два катамарани рафтерів)
12:00 - приїхали до стартового пункту - села Дземброні. Зауважили, що за останній рік тут значно розбудувалися приватні садиби нових гуцулів та останньою повіню позмивало всі мости та сильно зіпсувало дорогу.
12:30 - запаркували машину у безпечному місці (садиба пана Николи), переодяглися та незважаючи на збори хмарів над Чорногорою почвалали догори
от на той найдальший горб ми маємо видертися
важкий початок...Примітка (хронометраж надалі не ведеться, оскільки мобілки білайна не ловили + сильно вверху гриміло, ми їх відключили коротше...)
Маршрут вибрали не дуже складний (порівняно з альтернативами) - але він виявився досить важким:
Піднялися з Дземброні до стаї на полонині, три важких горба, купа дрібних привалів-передихів, сонце пече, піт тече, влітку в Дземброні так гаряче..., щось мене не туди понесло :) - важко було загалом, але деколи набігали хмарки і можна було дихати
Поворот зі стаї направо на Вухатий камінь, до водоспадів через ліс - одна з найуюбленіших ділянок підйому - у лісі волого і легко дихається...
файно? ;)
Фото біля водоспадів
нижній Дзембронський водоспад
та підйом альпійськими луками до Вухатого каменя - один довгий затяжний підйом з апофеозом - підйомом на вершину того ж вухатого
Назустріч періодично валять групки людей, переважно одягнених у речі не пристосованих до горів ;), причому частина з них в руках тримає нерозпечатані скляні пляшки вина. На запитання "там що - магазин???" - відповіді були усякі, від "там безплатно дають тим хто дійде", "там воно дешевше ніж у метро" до "можете туди не йти - вина там вже нема...".
Чуть не забув - усі люди були в обалдєнних яскраво білих бейсболках з надписом MERX - закралися думки, що у них так корпоратив, наші думки згодом підтвердили та доповнили - то була активна частина корпоративу, а потім у них ще активніше продовження у Козачку на Буковелі
Щось я відволікся - отже Вухатий камінь перед нами, справа, над Менчулом, величезний грозовий фронт, за вухатит, орієнтовно біля Попа, темно і гримить, позаду, над Дзембронею та Бистрецем сонце
Одягаємо дощовики і видираємося на Вухатий камінь,
ще небагато, а сил нема, і дощ вже близько...
привал на Вухатому камені
сиджу над урвиськом
сиджу над урвиськом(інший ракурс)
далі сідловина між Смотричем та Чорногірським хребтом, приємна стежка для ніг - заодно на сідвині пригледіли собі місце для майбутньої ночівлі.
сідловина Смотрич - ЧорногораЧорногірський хребет з сідловини траверсуємо, піднімаємося на нього аж за дві безіменні вершини - очам відкривається краєвид сонячного з невеликими хмаринками Закарпаття, погляд назад - похмура захмарена Франківщина, чомусь захотілося на Закарпаття...
сонячне Закарпаття
та що там обсерваторія - он вона яка мацюпусінька....Піп Іван - купа людей, купа палаток, пахне шашликами, нема де стати і сфоткатися так, щоб в кадрі нікого окрім нас не було.
ше пару метрів
треба настроїтися
і ось підкорювачі Чорногори в променях слави!!!!
і коло таблички (задокументовано)
ну як же в цей торжественний момент і без пива?Почав накрапати дощик та здійнявся дуже холодний вітер, ще й почало смеркатися - тому на вершині не затримувалися.
Отаборилися на сідловині, місце було дуже гарне
сонце сідає за Менчул- один негатив - усі дрова, які можна було знайти
нє кочєгари ми нє плотнікі - лісоруби корочє - виявилися дуже вологими - так що після годинних намагань розпалити вогнище лягли спати без гарячого чаю :(
Чудовий сонячний ранок, безхмарне небо, правда трохи прохолодно
- зібрали табір та вирішили спуститися до Дземброні через Смотрич.
Неважкий підйом на нього з сідла, чудове каміння на вершині
а за спиною купа метрів провалля - так стрьомно...
краще на пузі полежу - не так стрьомнота дуже складний та обережний спуск зі Смотрича до стаї. На цьому спуску ми зрозуміли, що краще два рази піднятися на Вухатий камінь ніж один раз на Смотрич.
З останніх сил вниз, до цивілізації - до машини, до магазину по йогурт ;), зняти рюкзака та скупатися в холоднющому Дзембронському потоці і додому, складати плани на наступні подорожі...
